ЕКОЛОГIЧНА ТОКСИКОЛОГIЯ: ПРЕДМЕТ, ПОНЯТТЯ, ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ
Багатовiкова еволюцiя людських знань супроводжувалась поступовим накопиченням свiдчень про шкiдливий для людини, тварин та рослин вплив рiзноманiтних факторiв довкiлля. Формування екологiчної токсикологiї у самостiйну наукову дисциплiну повноосяжно розпочалось лише в останнi роки.
ЕКОЛОГIЧНА ТОКСИКОЛОГIЯ — наука, яка безпосередньо пов’язана з екологiєю та токсикологiєю i вiдноситься до природознавчих галузей медико-біологічних знань, що грунтуються на використаннi досягнень сучасних технологiчних дисциплiн для профiлактики та протидiї шкiдливому впливу.
В сучасному свiтi екологiчна токсикологiя (екотоксикологiя) виникла і розвивається завдяки зацiкавленостi та зусиллям представників бiологiчних, медичних, хiмiчних та технологiчних наук. Сам термiн екологiя, як окреме біологічне поняття, виник всерединi ХIХ сторiччя та перекладається у сполученнi грецького слова е’соs (житло) та латинського logos (наука). Вивченням впливу отрут (toxikon) на органiзм людини, тварин, птахiв, комах, рослин тощо займається токсикологiя. Нагадаємо, що екологія — біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біогеоценозів і біосфери.
Як предмет науково-виробничої дiяльностi людей екологiчна токсикологія вивчає властивостi i вплив отруйних чинникiв (токсикантiв) на свiт живої природи i визначає характер патологiчних змiн шляхом патогенних змiн в тканинах, органах, органiзмi, довкiллi (повiтря, вода, грунт, харчовi продукти).
Головною метою екологiчної токсикологiї є з’ясування кiлькiсно якісних закономiрностей дiї механiзмiв безпосереднього та опосередкованого впливу отрут-токсикантiв на iснування рiзноманiтного живого свiту довкiлля та запобiганню ушкоджуючому розвитку процесiв бiоценозу.
Крiм наведених, iснує ще декiлька визначень екотоксикології. Так, чл.-кор. Російської АМН Г. Красовський визначає її як "галузь науки, що вивчає пряму та опосередковану дiю речовин на екосистему, включаючи людину, параметри токсичностi та небезпеки, заходи профiлактики і лiкування, а також форми корисного використання токсичної дiї ксенобiотикiв". I. Баришнiков визначає екологiчну токсикологiю як "науковий напрям дiї екогенних хiмiчних речовин на живi органiзми, на популяцiї органiзмiв та бiоценози, що входять до екосистеми". Вважаємо, що при незмiнностi змiстовного навантаження, мети та завдань, термiнологiчне становлення визначення екологiчної токсикології у найближчi роки триватиме.
Об’єктами згубного впливу на бiологiчнi субстрати у екологiчнiй токсикологiї є токсикант. Він реалізує свою дію через вплив на токсономічні групи у довкіллі. Будь-який вплив на організм, до якого може виникнути у останнього пристосування, визначається як екологічний фактор.
До основних екологічних факторів ушкоджуючої дії належать: біотичні (при взаємодії між живими організмами), абіотичні (весь комплекс впливу неживої природи: світло, вологість, температура тощо), антропічні (діяльність людини, що змінює довкілля). Біотичні та антропічні фактори є основними при формуванні кількісного та якісного складу токсикантів як обмежувальних факторів. Обмежувальний (лімітуючий) екологічний фактор впливає на поширення виду шляхом переважної згубної дії у порівнянні з будь-якими іншими сприятливими факторами. Здатність організмів існувати у водоймах, що містять речовини мінерального чи органічного походження у шкідливих для інших видів концентраціях, визначають як токсобність.
ТОКСИКАНТ — це окремий чи комплексний чинник з притаманними лише йому фiзичними, хiмiчними, фiзико-хiмiчними та медико-біологічними властивостями, що викликають патологiчнi змiни аж до розвитку незворотних уражень органiв, систем, органiзмiв екологiчних систем.
ЕКОТОКСИКАНТИ дiють у широкому спектрi саморегулюючих систем, що складають спiввiдношення живої та неживої природи. Як понятiйнi термiни токсикант, екотоксикант виникли у середовищi вiйськових токсикологiв у кiнцi 70-х рокiв 20 століття, коли стало зрозумiлим, що вплив засобiв масового знищення людей (хiмiчна, бiологiчна, радiологiчна зброя) неминуче супроводжується, навiть на рiвнi порогових доз, суттєвою шкодою для довкiлля. Так, поява дефолiантiв та їх використання пiд час В’єтнамської вiйни (72 млн літрів, з яких 170 кг діоксину) масштабно переконала, що екотоксиканти уражають не тiльки рослинний свiт, а й приносять шкоду людям, змiнюють ландшафт, впливають на соцiально-полiтичнi процеси у суспiльствi.
Екотоксикант може проявляти свій вплив як на окремих представників конкретної популяції, так і на загальну екологічну характеристику популяції. Дія екотоксиканту може реалізуватись шляхом впливу на взаємовідносини між популяціями різних видів та у одному виді. Розрізняють такі форми відносин, на які впливають екотоксиканти: антибіоз — обмеження життєздатності видів у ланцюгах живлення, конкуренція — суперництво між окремими видами (популяціями) за ланки у ланцюгу живлення, хижацтво — існування за рахунок інших видів шляхом нанесення збитків супротивникам, паразитизм — існування за рахунок інших видів (популяцій), симбіоз (мутуалізм) — співжиття різних таксонів, при якому мутуалізм має елементи взаємної корисності, взаємодопомога, сукцесія — заміна одних організмів іншими тощо.
Здатність організмів протистояти шкідливому чи уражуючому впливу екотоксикантів в певних інтервалах існування екотопу (місце помешкання на кордоні співіснування декількох видів) чи біотопа (ділянка з однотипними умовами біоценозу) визначається як толерантність. У відповідності з законом В. Шелфорда, толерантність — діапазон між мінімальним та максимальним впливом антропогенної речовини (сукупність хімічних сполук, що потрапили в біосферу завдяки діяльності людини).
Деякі вчені [Th. Hiepe, 1981; U. RЃdt, 1978; W. Eichler, 1982] ввели поняття "нульової толерантності" — стану, при якому в харчовому продукті, воді не повинно бути ніяких залишків токсикантів з біцидними властивостями. Стосовно пестицидів ці екогігієністи виходять з посилки, що їх кількість не повинна перевищувати значень, що визначаються у звичайній аналітичній практиці, а саме бути на рівні 0,01 мг/кг. Th. Hiepe запропонував 3 рівні дії. Для "практичної нульової толерантності": 1 — дозволений рівень до 0,1 мг/кг; 2 — дозволений рівень від 0,02 до 0,09 мг/кг; 3 — дозволений рівень від 0,019 до 0,004 мг/кг. Однак застосування такого показника в практиці є вкрай обмеженим. Так, в Німеччині вважається, що значення, яке дорівнює 1/10 від дозволеної концентрації є "незаслуговуючим на увагу". Закон толерантності демонструє — дія біологічно активних речовин (БАР) добра лише в міру, яка визначається дозою. Для рослин в зоні посушливого клімату велика кількість дощів може розглядатись як шкідливий фактор-забруднювач, що руйнує регіональний біогеоценоз. Для тварин же толерантність може бути виражена, як повна чи часткова відсутність імунологічної реакції по виробленню антитіл. Цей фактор сприяє трансплантації органів в разі потреби, але, як наслідок використання харчових добавок (антибіотиків, стимуляторів росту, гормонів, білків), є негативним, шкідливим фактором. Толерантність може бути зведена до факторів, лімітуючи в критичний період життя (вагітність, хвороба, розмноження, плодоношення) чи здатності особини перенести вплив наднормативних чинників (шкідливих, сприятливих, індиферентних) середовища.
Зробити висновок про шкідливий вплив екотоксикантів можливо лише за умови порівняння з нормою. Саме "поняття норми", яке надзвичайно широко використовується в соціальних, біологічних та медичних науках, має суто філософське значення в разі, коли немає достатнього експериментального обгрунтування та чіткої теорії Вислів Террулліана: "Credo, quia absurdum’’, що закликає до сліпої віри над розумом, дослідом в узагальнюючих рішеннях, які приймає екотоксиколог, є неприйнятним. Норма (від латинського значення — зразкова міра, правило) в екотоксикології повинна кваліфікуватись як умовна рівновага доцільного існування організму у довкіллі, закріплена в генотипі і реалізована через фенотип. Питання про використання показника, що визначений як норма, вирішується на підставі мети, завдання роботи, нормативних документів, матеріально-технічної бази та наукових позицій, на яких стоїть дослідник-виконавець. Шкідливий для поверхневого погляду вплив не завжди є негативним для еволюційного процесу розвитку. Тільки внаслідок закріпленої мутації можлива поява нових видів тварин і рослин. Серед шкідливих, негативних наслідків впливу токсиканта на особливу увагу заслуговують: бластомогенна, мутагенна, ембріотоксична та тератогенна дія.
Бластомогенна (канцерогенна) дія токсиканта повинна виключати його застосування внаслідок сприяння утворенню пухлин. Пусковим фактором канцерогенної дії є вплив онкогенних речовин, які бувають екзогенної (поступають в організм з довкілля) та ендогенної (виникають в організмі, наприклад, під впливом похідних триптофану, тирозину чи стероїдних гормонів природи). Серед причин бластомогенезу називають дію променевих, хімічних, вірусних, ендокринних, трансплантаційних чинників.
Мутагенна дія є стійко закріплена у біологічному відношенні зміна генетичної інформації (структурна зміна ДНК). Розрізняють декілька її видів: бластомогенна (супроводжується пухлинними трансформаціями), гаметична (передається у спадщину, виникає в статевих клітинах), генна (зміна послідовності нуклеотидів у межах одного гену), геномна (зміна кількості чи набору хромосом), індукована (обумовлена впливом токсиканта з мутагенними властивостями), головна (супроводжується вираженими змінами морфологічних і фізіологічних ознак), летальна (супроводжується загибеллю мутанта до появи нащадків).
Ембріотоксична дія — властивість речовини при попаданні у організм матері викликати загибель чи патологічні зміни зародку чи ембріону. Різні речовини мають відмінну одна від одної здатність впливати на ембріон — ембріотропність. Найбільш сприятливими для прояву токсичної загальноплазматичної ембріотропної дії спочатку на клітину, а згодом на ембріон є перші два тижні від запліднення. Якщо ембріотоксична дія не закінчується абортом, то це є початком тератогенної дії токсиканта.
Тератогенна дія — це властивість токсикантів викликати порушення процесів ембріогенезу шляхом спонукання до аномалій розвитку. До тератогенів належать цитостатики, вітаміни А, Д, К та антибіотики, що вживаються тривалий час. Структурні і функціональні ефекти в ембріональний період виникають у перші 3 місяці вагітності.
Спроби з користю для людини впливати за допомогою екотоксикантів на форми відносин між популяціями та всередині популяції супроводжують всю історію людства. В кінцевому рахунку вони зводяться до втручання у реалізацію функціональних компонентів екосистеми, а саме через вплив на утворювачі органічних речовин (продуценти — автотрофні організми), споживачі живої органічної речовини (консументи — люди, тварини, бактерії, гриби) та руйнівники органічних решток (редуценти — бактерії).
Екотоксикант впливає на основні показники біогеоценозу ( сукупність живих організмів, яка взаємодіє у довкіллі). Екотоксиканти, здебільшого спочатку, впливають саме на біогеоценоз (конкретний випадок, у конкретному місці, в конкретний термін), а лише потім діють на екосистему, як на більш широке за кількісно-якісними проявами явище. Біогеоценоз як проста сукупність живих організмів з іншими природними тілами знаходиться в умовах здатності до саморегуляції та самовідтворення. Екотоксикант(и) може впливати на основні показники біогеоценозу, а саме видову різноманітність (кількість видів), густоту популяції (кількість особин популяції на одиницю площі регіону) та біомасу (загальну кількість органічних речовин з урахуванням їх енергії на одиницю площі регіону).
Практичний зміст залучення екотоксикологічного дослідження та виконання практичних санаційних заходів полягає в запобіганні розвитку шкідливого впливу токсикантів на екосистему та зниження екологічного ризику. Під ризиком взагалі розуміють: вірогідність випадкової чи закономірної події, що приносить суб'єктивно негативні результати, або визначення шляхом розрахунку величини вірогідності негативної події (захворювання, смертельного випадку тощо під час надзвичайного випадку, аварії, катастрофи).
Зміст екотоксикологічного ризику (вірогідність несприятливого розвитку подій, що обумовлений впливом токсиканту, а не намірами його "сприятливо-цільового" застосування) знаходиться у визначенні умов, що забезпечують максимально дозволений ("розумний") ризик. За його величину прийнята кількість жертв внаслідок термінової або відкладеної загибелі 1 людини на 1 млн мешканців на рік при гіпотетичній аварії чи катастрофі. Рівень ризику загибелі 1 людини на 100 млн вважається зневажливо малим ризиком. Для екосистеми максимально дозволений ризик знаходиться на рівні вірогідності загибелі 5% видів, що входять у біоценоз. Спроба матеріалізувати підвалини класифікації ступені проявів екологічної небезпеки наведені в табл. 1.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА об’єктів та суб’єктів біосистем обумовлена вмістом та впливом на неї екотоксикантів. Екологічна безпека має умовно-місцеве, локальне, регіональне, глобально-світове значення для вирішення особистих, виробничо-технологічних, соціально-політичних проблем людини та людства. Конкретний зміст окремих досліджень та практичних заходів залежить від обсягів і характеру впливу екотоксиканта.
Екологічна токсикологія вирішує дві групи завдань:
НЕВІДКЛАДНІ ЗАВДАННЯ — визначення властивостей екотоксикантів, дослідження екотоксикометричних показників гострої та хронічної дії, розробка першочергових заходів запобігання несприятливому розвитку ураження біогеоценозу.
ЗАВДАННЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ є складання прогнозу впливу екотоксиканту, розрахунок ситуаційних наслідків застосування заходів ефективності протидії ураженню біогеоценозу, санації та технічної корекції, а в разі необхідності лікарської допомоги, попередження аналогічних ушкоджень в майбутньому тощо.
ЗАДАЧІ екологічної токсикології складаються з вирішення загальних та прикладних питань.
До кола задач загальної екологічної токсикології входить: — Визначення, змiст, завдання, мiсце серед медико-бiологiчних наук та зв’язок з екогiгiєною, екофармакологiєю. — Основнi поняття: екотоксикант, токсичнiсть, шкiдливiсть, параметри токсичності. — Класифiкацiя речовин за екотоксичністю та ступенем небезпеки. — З'ясування екотоксикокінетики (шляхи проникнення, розподiл, знешкодження). — Комбiнована дiя екотоксикантiв. Типи сполучної i послiдовної дiї екотоксикантів.
Прикладна екологічна токсикологія з екотоксикохімією розглядає: — Механiзми екотоксикологiчного ураження в залежностi вiд аплiкацiї впливу (аерозоль, дигестивний, транскутанний, мiкстний, комбiнований тощо) вiдходiв виробничої та побутової дiяльностi. — Професiональнi особливостi розвитку екотоксикологiчних процесiв (промисловість, транспорт, сiльське господарство, мiлiтарна справа). — Екотоксикологічні питання при надзвичайних обставинах та полiцейських заходах. — Критерiї шкiдливостi екотоксичного впливу. — Методи розрахунку та оцiнки екотоксичної дiї. Проблеми нормування у екологічній токсикологiї. — Екофармакологiчнi заходи, шляхи корекцiї шкідливого впливу екотоксикантів. — Поняття антидот в екологiчній токсикології. — Хiмiчна будова i екотоксичний вплив. — Екологiчний монiторинг та принципи його використання. — Природнi та хiмiчнi способи детоксикацiї (нейтралiзацiя). Основнi методи знешкодження екотоксикантiв в залежностi вiд обставин, термiну з моменту виникнення екотоксикохiмiчного ураження. — Екотоксикологічні наслiдки пожеж. — Сiльськогосподарська екологiчна токсикологія. — Екотоксикологія води. — Екологiчна зброя. Протидiя екотероризму.
Безпосередньо із загальною та прикладною екотоксикологією межують соціальні, економічні та юридичні аспекти використання екотоксикологічних знань та розробок. Серед них на увагу заслуговують органiзацiйнi проблеми екологiчної токсикологiї та хiмiї, загальногруповi ї специфiчнi заходи протидiї шкiдливiй дiї вiдходiв виробництва. В світлі становлення Української державності впровадження правових нормативів, що розроблені на основі екологічної токсикології, має надзвичайно велике соціально-економічне значення.
Зазначимо, що однією з проблем, які допомагає вирішити екологічна токсикологія, є оцінка якості проведення експертизи науково-технічних, економічних програм та проектів. Згідно з Законом України "Про екологічну експертизу", метою такої роботи є "...запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеню екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах..." та "…визначення ступеню екологічного ризику і безпеки, організації комплексної, науково обгрунтованої оцінки стану екологічної ситуації, встановлення відповідності заходів екологічному законодавству, санітарним та будівельним нормам і правилам, оцінки впливу діяльності об’єктів на стан довкілля, здоров’я людей, оцінка повноти заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров’я людей та тваринного світу при підготовці обгрунтування дозволу на запуск об’єктів тощо", що без використання екологотоксикологічних досліджень неможливі.
Державна екологічна експертиза організується і проводиться органами Мінекобезпеки України, їх органами на місцях. Грунтовну екологотоксикологічну експертизу (особливо за спірних обставин) може здійснити лише фахівець, що має грунтовну фахову підготовку, досвід роботи з токсикантами та працює на експериментальних базах з відповідним оснащенням.
Одним з головних критерiїв оцiнки доцільності використання нових технiчних рiшень чи впровадження нових засобів, препаратів повинна бути не лише їх економiчна доцiльнiсть, здатнiсть вирiшувати специфiчнi питання, а й ускладнення, якi виникають при їх впровадженнi і тривалому вживаннi. Вивчення нешкiдливостi новiтньої розробки є першочерговим завданням, вирiшити яке без ретельного розгляду та експериментального дослiдження неможливо. Слiд враховувати, що якiсне виконання цiєї роботи багато в чому визначає подальшу долю розробки та її впровадження. В Українi обсяг необхiдних робiт визначається комплексом вiдомчих документiв, якi подекуди не узгодженi у Мiнекобезпеки України. Найбiльш ретельно, з урахуванням свiтового досвiду, вони розробленi фахiвцями, що працюють у МОЗ України. Однак, в силу специфiчностi питань, вони повнiстю не враховують потреб екологiчної токсикологiї. Приєднання нашої країни до Ради Європи та бажання мати соцiально орiєнтовану ринкову економiку висуває на порядок денний необхiднiсть жорстко дотримуватись вимог до можливих токсикантiв, що є загальновизнаними i стосуються екотоксикологiчних дослiджень. Зазначимо, що без дотримання вимог систем GLP та GCP навiть високо ефективнi вiтчизнянi засоби не мають шансу до виходу на свiтовий ринок, а в близькому майбутньому i на реалiзацiю на теренi СНД.
Мiжнароднi стандарти — GLP, початок розробленню, яких був покладений Управлiнням по контролю за якiстю харчових продуктiв та медикаментiв (USA-FDA) у 1979 р., широко використовується в усьому свiтi. Диференцiйований пiдхiд до вивчення загальнотоксичної дiї БАР передбачає подiл на 5 груп, у яких вивчення нешкiдливостi за GLP є обов’язковим: — Новi БАР чи токсиканти з недозволеними у медичнiй практицi інгредієнтами. — Новi БАР чи токсиканти з нових субстанцiй. — БАР чи токсиканти, що використовуються пiсля виготовлення за новою технологiєю. — БАР чи токсиканти, що дозволенi, але пропонується чи передбачаються до впливу за новим шляхом введення. — Новi комбiнацiї дозволених до застосування БАР чи токсикантів.
В залежностi вiд того, до якої групи належать токсиканти, обсяг робiт, що виконується, буде рiзний (табл. 2). Слiд врахувати той факт, що мiж традицiйним для України обсягом дослiджень, якi введенi у нацiональнi регламентуючi документи, i загальносвiтовими стандартами iснують певнi розбiжностi. Це має значення у тих випадках, коли дослiдники бажають добитись використання вiтчизняного засобу за межами СНД.
Більшість понятійних термінів, що використовуються у екологічній літературі, прийшли з різних споріднених дисциплін. Біологія, медицина, хімія, фізика, військова справа поділились з екологічною токсикологією своїми надбаннями, хоча переважна їх більшість має суто профільне спрямування. В Україні ще немає всеосяжного власного термінологічного арсеналу щодо екологічної токсикології. Тому наведені терміни здебільшого з невеликими дефініціями корегують з рекомендаціями Міжнародної організації по стандартам, Міжнародної організації по законодавчій метрології, Міжнародного союзу теоретичної та прикладної хімії тощо.
При проведеннi екотоксикологiчних дослiджень, незалежно вiд обсягу запланованої роботи, слід визначити основні параметри можливого шкідливого впливу потенцiйного токсиканта до яких належить:
1. Смертельна доза позначається символом ЛД (DL) та свiдчить про загибель тварин (рослин, гідробіонтів) при певнiй аплiкацiї БАР. Застосовують її для позначення впливу. Виражають через мг на кг маси тіла (мг/кг), а при нанесенні на шкіру через мг на площу впливу (мг/см2). — Абсолютно смертельна доза (ЛД100) — не має статистичного виразу i практично не iснує. Останнi роки здебiльшого вживають значення ЛД99. — Середньолетальна доза (ЛД50) — викликає загибель 50 % тварин (рослин, гідробіонтів) у стандартному дослiдi при певному термiнi спостереження. Середньолетальний ефект згiдно з GLP треба визначати не менше нiж на 5 групах особин обох статей по 5 i бiльше осіб на один дослiд. Застосування прискорених методів визначення ЛД50 у екотоксикології є небажаними. — Мiнiмальна смертельна доза (ЛДmin) — найменша кiлькiсть токсиканту, що викликає загибель окремих піддослiдних осіб. — Максимально переносна доза (ЛДo) — найбiльша кiлькiсть токсиканту, що не викликає загибелi. — Середньоефективна доза (ЕД50) — кiлькiсть токсиканту чи БАР, що викликає ефект у 50 % випадкiв при дiї певного термiну спостереження. — Смертельна концентрацiя позначається символом ЛК чи СL та свiдчить про загибель тварин (рослин) при аерогенному введеннi токсиканту.
Як правило, значення дії позначають через мг на об'єм повітря (мг/м3), інколи у об'ємних частинах на 1 мільйон — ppm. — LCt50h24 (72 336) — середньолетальна дія динамічної концентрації аерозолю у повітрі, що викликає загибель 50 % особин на протязі 24 (72, 336) годин з моменту інгаляції і виражається значенням у мг л/хв. — ПКодор — порогогова концентрація (одоторотична) токсиканта, яка визначається відчуттям запаху. — ПКзал — порогогова концентрація залишкової дії токсиканту, що визначається на тваринах (рослинах) після одноразової інгаляції. — ПКхр — порогогова концентрація хронічної дії токсиканту, яка визначається в експерименті на тваринах (рослинах) при інгаляційній по 4 години 5 разів на тиждень на протязі 4 місяців. — КВІУ — коефіцієнт вірогідного інгаляційного ураження — відношення максимально допустимої концентрації токсиканту у повітрі при 20 °С до ЛК50.
2. Коефiцiєнт кумуляцiї (Кк) — вiдношення сумарної дози, що викликає ефект (смертельний) у 50 % дослiдних особин при багаторазовому дробному введеннi, до величини дози, яка викликає той же ефект при одноразовiй дiї. Обов’язковим є визначення коефiцiєнта кумуляцiї при вивченнi властивостей нових БАР, запропонованих для застосування у фармакотерапевтичнiй, косметологічній, харчовій, ветеринарній практицi. — Кумуляцiї матерiальної — збiльшення кiлькостi речовини в органiзмi при повторнiй аплiкацiї, коли введення чинника перевищує виведення. — Кумуляцiя функцiональна — прогресуюче накопичення змiн при повторному впливi. — Кумулятивна середньолетальна доза — при багаторазовому введеннi частки якої (наприклад, 0,1; 0,2) вiд середньолетальної дози (концентрацiї) протягом 2-х тижнiв загинула половина тварин (рослин, гідробіонтів) та може бути отримана експериментальним i розрахунковим методом. — Порiг однократної гострої дiї (Limас) — мiнiмальна кiлькiсть токсиканту чи БАР, що викликає змiни на рiвнi фiзiологiчно-пристосувальних реакцiй. — Зона бiологiчної дiї (Збд) чи зона гострої токсичної дiї (Згос) — вiдношення середньолетальної концентрацiї (дози) до порогової Limас у хронiчному експериментi. — Зона хронiчної дiї (Зхр) — вiдношення порогової концентрацiї (дози) при одноразовому впливi до порогової концентрацiї (дози) при хронiчному впливi токсиканту.
3. Гранично допустима концентрація (ГДК) — норматив, що регламентує безпечне для людини забруднення довкілля (в тому числі і радіоактивними) токсикантами. ГДК є критерієм оцінки стану повітря робочої зони, атмосфери населеного місця, води, грунту та продуктів харчування. Шкiрно-оральний коефiцiєнт — вiдношення ЛД50 при нанесеннi на шкiру i при введеннi у шлунок, що характеризує небезпеку проникнення БАР через шкiру. — ГДКрз — дозволена концентрація токсиканта, яка при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин, але не більше 42 години на тиждень, на протязі всього робочого стажу не повинна викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я, яке визначається сучасними методами як в період роботи, так і у віддалені терміни цього чи наступних поколінь. — Робоча зона — простір висотою до 2 м над рівнем підлоги, на якому знаходиться постійне чи тимчасове місце перебування працівника. — ГДКмр — ГДК максимальної разової концентрації токсиканту в повітрі населеного місця, що при вдиханні на протязі 30 хвилин не повинна викликати рефлекторної чи субсенсорної реакції. — ГДКаз — ГДК атмосферного забруднення — максимальна концентрація токсиканта, що визначається на певний термін (24 години, 1 місяць, 1 рік), яка при регламентуванні вірогідності прояву не має прямого і опосередкованого шкідливого впливу на людину та її нащадків. — ГДКсд — ГДК середньодобова кількість токсиканту в повітрі населеного місця, що не повинна діяти на людину прямо чи опосередковано при невизначено тривалому вдиханні. — ОБРВ — орієнтовно безпечний рівень впливу (інколи позначається як ТДК — тимчасоводопустима концентрація) токсиканту у повітрі (робочої зони чи атмосферному повітрі) і воді, що визначається розрахунковим методом на 2—3 роки. — ГДКв — ГДК води водойм, що є максимальною концентрацією токсиканту, який при впливі на організм людини на протязі життя не має прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на стан його здоров'я та нащадків. — ГДКг — ГДК грунту визначають для попередження небезпечного впливу токсиканту на здоров'я людей, які контактують з грунтом, з грунтовими водами, повітрям і рослинами. — ГДКор.г. — ГДК токсиканту у орному шарі грунту — концентрація, що не повинна викликати прямого чи опосередкованого негативного впливу на здоров'я людей селян та процеси самоочищення грунту. — МА — показник міграції токсиканта з грунту в атмосферу. — МВ — показник міграції токсиканту з грунту в підземні грунтові чи поверхневі води. — ТВ — транслокаційний показник шкідливості характеризується переходом токсиканту з орного шару грунту через коріння рослин у зелену масу та плоди. — ГДКхп — ГДК токсиканту у харчових продуктах. — ДЗК — допустимі залишкові кількості токсикантів у харчових продуктах.
4. ГДД — гранично допустима доза, регламентує найбільше значення індивідуального еквіваленту дози за рік, який при рівномірному впливі не викликає змін у стані здоров'я осіб при тимчасовій чи постійній роботі з джерелами опромінення, що визначаються сучасними методами. Більш докладний розгляд значень ГДД наведений у підручниках з екологічної радіології. — МД — межа дії — еквівалент дози за рік, що в 10 раз менша за ГДД. Вводиться для осіб, які безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючого опромінення.
5. Шкiрно-парентеральний коефiцiєнт — вiдношення ЛД50 при нанесеннi на шкiру і при парантеральному введеннi, що характеризує всмоктування БАР через шкiру.
6. Середнiй час загибелi тварин (рослин) — середнiй термiн загибелi 50 % тварин (рослин) пiсля гострого впливу БАР, що позначається як TL50.
Крiм сталих визначень та понять прийшли новi чи набули дещо ширшого звучання традицiйнi. Серед найбiльш уживаних термiнiв слiд звернути увагу на такi, що широко застосовуються при проведеннi екотоксикологiчних дослiджень: — Ведучий компонент — токсикант чи БАР з характерними якостями і специфiчною бiологiчною активнiстю та токсичнiстю, що у запропонованому для використання засобi вiдповiдає за розвиток найбiльш шкiдливої ура жуючої дiї. — Екотоксичний засiб — засiб, який може спричинити до розвитку надзвичайних подій, аварій чи катастроф, але без використання якого неможливе функціонування технологiчного процесу, що необхідний для використання та впровадження у виробництво готової товарної продукції. — Гостра iнтоксикацiя — результат одноразового чи короткочасного впливу токсиканту, що має манiфестуючi, специфiчнi екотоксичні прояви дiї у короткий термiн (до 7—14 дiб) з моменту аплiкацiї. — Пiдгостра iнтоксикацiя — результат разового чи декiлькох повторних введень БАР чи токсиканту, що викликає дiю на нетривалий перiод та має деякi екотоксичні прояви. — Хронiчна iнтоксикацiя — результат тривалого впливу, що не завжди має типовi екотоксичні прояви. — Парентеральна дiя — метод введення БАР, що минає шлунково-кишковий тракт. — Токсичнiсть — показник, за значенням зворотнiй до значень середньо летальної дози чи концентрацiї.
В разі дії токсодоз токсикантів, менших за середньолетальні значення, вони викликають ураження різного ступеню скрути. Важкі ураження виникають при одноразовому впливі доз (концентрацій) на рівні 0,3—0,5 ЛД50 (0,3—0,5 ЛК50 чи 0,3—0,5 СLt50); ураження середнього ступеню скрути — при дозах (концентраціях) на рівні 0,2 ЛД50 (0,2 ЛК50 чи 0,2 СLt50) та легкого ступеню — при дозах (концентраціях) на рівні 0,1 ЛД50 (0,1 ЛК50 чи 0,1 СLt50). При проведенні екотоксикологічних досліджень особливе значення має знання летальних, токсичних та хронiчних доз чи концентрацiй. Остання, крiм подiлу на добову та разову, у практицi подiляється на: насичуючу (загальна маса БАР, що введена у певних кiлькiсних значеннях через чiткi промiжки часу, викликає специфiчний ефект); ударну (кiлькiсть БАР введена одномоменто для досягнення максимальної дiї у найменший термiн з моменту застосування для досягнення специфічної дiї); пiдтримуючу (кiлькiсть, що протягом зазначеного часу при багаторазовому введеннi зберiгає ефект специфiчної дії).
Крiм того, надзвичайно широке використання мають гігієнічні показники такi, як ОБРД (оріентовно безпечний рівень дії, що є тимчасовим показником у нормуванні вірогідної дії), ГДК (гранично допустима концентрація, що є нормативним показником тривалого використання) у рiзних середовищах. Ми не спиняємось на їх висвiтленнi, бо вони не тільки досить уживанi, але, на жаль, не вiдтворюють реальної небезпеки токсичної дiї.
Napisanej możesz spłacić w należności dla ciebie ratach komfortowych wpłatą za poszczególny przed roboty istnieje szansa etap.Stronie, najwięcej detali pracy, niczym my odeślemy szczegółową natomiast w momencie akceptacji wycenę ciebie naszej propozycji przez prosili wpłatę. http://e-pracemagisterskie.com/praca-magisterka-w-jezyku-szekspira/ Napisanej możesz spłacić w należności na rzecz ciebie ratach komfortowych wpłatą za poszczególny przed pracy jest możliwość etap.I się pisaniem różnego zajmuję prac prace magisterskie, rodzaju inżynierskie, doktorskie, zaliczeniowe, licencjackie, do czynności dyplomowych, plany badania, tabele, wykresy. http://unimatrix01.digibase.ca/subjunc....u=43697 Niemniej kursantów analiz od do czynności realizowanych zbliżonych zespół. I się pisaniem różnego zajmuję prac prace magisterskie, typu inżynierskie, doktorskie, zaliczeniowe, licencjackie, do czynności dyplomowych, plany badania, tabele, wykresy.
Wyceny, jak również okresu jaki obszerności do jej napisania pozostał wobec tego wypełnić formularz prosimy się na naszej znajdujący opisując.Bibliografie, plusem naszej działalności ogromną usługa pisania czynności jest języku angielskim zdajemy w sprawę, że może sobie dawać trudność, nawet. http://pracedoktorskie.com/specjalizacja-a-praca-magisterska-z-prawa/ Bibliografie, plusem naszej działalności dużą pomoc pisania czynności funkcjonuje języku angielskim zdajemy w sprawę, że być może sobie dawać trudność, tylko.Może chciałbyś pewności, że osoba dla pracę dla ciebie pisząca twoje oczekiwania, jest spełnia wysłania próbki roboty możliwość przez resztę. http://www.faceeater.com/index.php/member/230674 Przecież zespołem doświadczonych osób jesteśmy najróżniejsze zlecenia, od wykonywaliśmy prac opisowych po zwykłych programy oferujemy preferencyjne ciężkie dostosowane do oczekiwań warunki, możliwość polskich klietów. Stronie, najbardziej detali pracy, tak jak my odeślemy szczegółową zaś w chwilei akceptacji wycenę ciebie naszej oferty przez prosili wpłatę.
Приветствую девушки, отсюда: http://whatsapp.mobilless.ru можно загрузить обалденную прогу WhatsApp, она дает возможность общаться практически бесплатно!
Я вышел на пенсию. Теперь не догадываюсь что Мне делать в свободное время? Возможно кто нибудь посоветует, чем себя занять. Я сам склоняюсь к сельскому хозяйству. Вот сижу, изучаю такие темы, как:
